Земельні відносини. - Форум Железного Порта

1) копию государственного акта на право собственности на земельный участок;

2) для граждан – собственников земельного участка – копию паспорта, для юридических лиц – копию устава(положения) и копию свидетельства о государственной регистрации юридического лица;

3) документы, которые подтверждают установленные ограничения и земельные сервитуты на использование земельного участка;

4) обоснование необходимости изменения целевого назначения земельного участка с указанием его размера.

На следующем этапе соответствующий орган местного самоуправления рассматривает поданное заявление и в случае согласия дает разрешение на подготовку проекта отвода земельного участка:

- изготовление проекта отвода земельного участка, если изменению целевого назначения подлежит только его часть;

- пересогласование проекта отвода земельного участка с соответствующими органами исполнительной власти, если изменению целевого назначения подлежит весь земельный участок.

Проект отвода земельного участка, целевое назначение которого изменяется, изготавливается государственной или другой землеустроительной организацией по заказу собственника земельного участка.

Условия и сроки изготовления проекта отвода земельного участка определяются договором между заказчиком и исполнителем работ.

Проект отвода земельного участка согласовывается или пересогласовывается со всеми компетентными органами, а также подлежит государственной землеустроительной экспертизе, после которой заказчик подает проектные материалы в соответствующий орган местного самоуправления для принятия решения.

Сельский, поселковый, городской совет рассматривает проектные материалы и принимает решение о смене целевого назначения земельного участка, который расположен в границах населенного пункта, кроме земель, указанных в п.11 рассматриваемого нами порядка.

Обратимся к пункту 11 порядка:

« Зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих у межах населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою України за рішенням сільської, селищної, міської ради. Проектні матеріали на погодження до Верховної Ради України подаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міською радою.

Зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих за межами населеного пункту, проводиться після погодження з Верховною Радою України за рішенням Кабінету Міністрів України. Проектні матеріали на погодження до Верховної Ради України подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною держадміністрацією.»

Следовательно, пунктом 11 порядка определено, что смена целевого назначения особо ценных земель осуществляется после согласования с Верховным Советом Украины.

Если земельный участок находится вне границ населенного пункта, а смена целевого назначения связана с последующим использованием такого участка для сельскохозяйственных нужд, ведения лесного и водного хозяйства, строительства объектов, предназначенных для обслуживания членов территориальной громады района (школ, больниц и т.д.), то вопрос смены целевого назначения такого участка находится в компетенции районной государственной администрации.

Решение, принятое соответствующей администрацией или соответствующим органом местного самоуправления, о смене целевого назначения земельного участка, является основанием для оформления государственного акта на право собственности на земельный участок с измененным целевым назначением.

В случае принятия решения об отказе в смене целевого назначения земельного участка соответствующая администрация или соответствующий орган местного самоуправления в течении 15 дней письменно уведомляет об этом собственника земельного участка. Если собственник земельного участка не согласен с таким решением, он имеет право обжаловать его в предусмотренном законом судебном порядке.

Упрощенный порядок бесплатной приватизации земли совсем недавно широко обсуждался в СМИ. Но шумиха вокруг выборов и калифорнийского гриппа очень быстро похоронили этот вопрос. А зря, ведь это в действительности чудесная возможность с минимальными усилиями получить техническую документацию и госакт на землю за деньги государства, сообщают Новости на укрпортале.

Постановление Кабмина №844 от 05.08.09 «Некоторые вопросы реализации права собственности на землю гражданами Украины в 2009 году» предусматривает бесплатное оформление для людей, которые получили землю по Декрету Кабмина «О приватизации земельных участков» от 1993 года. Тогда для полноправного владения приусадебным участок вам достаточно было иметь соответствующее решение местного совета.

После того, как в 2002 году был принят Земельный кодекс, единственным правоустанавливающим документом владения землей стал государственный акт. Соответственно, если вы воспользовались своим правом на приватизацию с 1993 по 2002, вам необходимо получить госакт на землю, чтобы узаконить свое владение участком.

То есть, если вы получили в пользование земельный участок до 01.01.2002 (дата введение в действие Земельного Кодекса), но сельский (городской) совет не принял решения о передаче его в вашу собственность или принял, но не было оформлено технической документации, то вы имеете право на выдачу госакта на землю и разработку технической документации за счет государственного бюджета.

И хотя Премьер-министр уже пообещала журналистам, что бесплатным оформлением документов смогут воспользоваться и те, кто приватизировал землю после 2002 года, необходимых поправок в постановление принято не было. А значит, воспользоваться этим правом могут только те, кто получил в собственность земельный участок до 2002 года.

Если вы попали в эту категорию граждан, то можете начинать писать заявления и ксерить необходимые документы. Если решение о передаче в частную собственность земельного участка местным советом не принималось, то вы пишете два заявления: одно – на имя местного совета (сельского или городского совета) про передачу в вашу собственность земли, второе – на имя территориального органа Госкомзема про бесплатное оформление и выдачу госакта на землю.

Как только вы отдали все ваши документы в сельсовет (горсовет), началась процедура оформления госакта и технической документации на ваш земельный участок. Конечно, для вас она будет упрощенной, ведь в ней вы не примите больше никакого участия, чего не скажешь о государственных органах, которые непосредственно будут реализовывать ваше право на бесплатную приватизацию. Кстати, помните, что у вас не могут потребовать больше никаких других документов, кроме установленных законом. Так что не торопитесь бежать за коньяком в соседний ларек.

На исполнение формальностей и оформление всех необходимых документов, представителям государства отводится не более 30 дней со дня приема вашего заявления. Казалось бы, месяц - огромный срок, чем столько времени занимаются чиновники. Итак, местный совет получил от вас пакет документов, на внеочередном заседании принял решение о передаче вам участка и передал ваши документы вместе с копией своего решения в местный Госкомзем.

Госкомзем в течение трех дней должен рассмотреть вашу просьбу, подготовить необходимые документы и заказать для вас техническую документацию. На разработку технической документации отводится еще 10 дней. Получив готовую техническую документацию от исполнителя, Госкомзем в течение трех дней ее согласовывает и отдает соответствующим инстанциям для регистрации госакта.

На этот документ отводится еще 3 дня (для регистрации) и 3 дня для подписи в Госкомземе и местном совете. Подписанный госакт регистрируется в Центре кадастра. И отдается вам. А теперь, когда вы знаете, какой путь проделало ваше заявление, представьте, сколько времени и нервов потратили бы вы, если бы вам пришлось каждый раз быть связующим звеном между всеми этими инстанциями.

Важно и то, что за все это с вас не имеют права потребовать ни копейки. Не участвуя в процессе, тяжелее проследить за его выполнением, остается только уповать на то, что представители государства будут придерживаться буквы закона.

С легкой руки Кабмина ваши проблемы стали проблемами сельсоветов, горсоветов, территориальных органов Госкомзема, Центра кадастра. Ведь для реализации вашего права на землю, в этих учреждениях просто не хватает ресурсов. Как справится территориальным органам Госкомзема и сельским советам с таким документооборотом при отсутствии необходимой технической базы, тех же компьютеров, для начала. Постановления правительства предусматривают увеличение штата сотрудников, новые объемы финансирования, но очереди в местные советы явно свидетельствуют о том, что этого не достаточно. Да и население не особо в курсе дела.

Когда вы знаете свои права, легче их отстаивать. Не бойтесь требовать их выполнения, закон на вашей стороне, а значит, в случае чего, можно и через суд решить проблемный вопрос.

В данной статье хотелось бы остановиться на таком виде аренды земли, как аренда земель несельскохозяйственного назначения для строительства и обслуживания либо жилых, либо хозяйственных сооружений. Обывателю покажется странным желание кого-либо размещать собственную недвижимость на чужой территории.

Более логичным покажется вариант с предварительной покупкой земли. Однако сегодняшнее состояние правового регулирования выкупа земельных участков, к примеру, у государственных органов и органов местного самоуправления сделало эту процедуру весьма невыгодной для многих желающих приобрести землю. В статье 127 Земельного кодекса Украины предусмотрено, что в основном земля для строительства продается на конкурентных условиях.

Для того чтобы уменьшить затраты на покупку земли, в основном и применяется процедура аренды с последующим правом выкупа. Дело в том, что земельным законодательством разрешен выкуп земли не на условиях аукциона и конкурса в том случае, если на данном земельном участке находится недвижимость покупателя.

Конкурс, или аукцион, как способ покупки земли не устраивает большинство покупателей по той простой причине, что цена на землю получается очень высокой. В связи с этим конкурсы по продаже земли на Украине практически не применяются.

Поэтому была разработана конструкция, по которой земля берется в аренду под строительство, на ней возводятся некие строения, и после этого земля выкупается. Все, казалось бы, очень просто и эффективно. Однако следует учесть, что такая процедура требует большого внимания со стороны юристов, поскольку, как показала практика, распространены ошибки при юридическом оформлении аренды земли. Такие ошибки приводят не только к потере права на выкуп земли, но и к значительному материальному ущербу.

Самые распространенные ошибки при аренде земли

Условно такие ошибки можно разделить на три группы: допущенные при определении субъектов арендных правоотношений; вызванные спецификой объекта арендных правоотношений; в существенных условиях договора аренды земли.

Ошибки первой группы, как правило, заключаются в неправильном определении арендодателя при аренде земли. Согласно пункту 12 Переходных положений Земельного кодекса, землями в пределах населенных пунктов распоряжаются сельские, поселковые и городские советы, а за пределами — государственные администрации.

Из-за того, что у некоторых населенных пунктов зачастую отсутствуют четко определенные нормативными документами границы, арендодателем выступает неуполномоченное лицо. Либо при аренде земли у органов местного самоуправления арендодателем выступает исполнительный комитет совета, а не сам Совет.

Следует отметить, что до принятия Земельного кодекса от 25 октября 2001 года данная конструкция была законной, при условии надлежащего делегирования своих полномочий советом. Однако с момента вступления в силу Земельного кодекса данное делегирование не предусмотрено. В соответствии со статьей 19 Конституции Украины государственные органы и органы местного самоуправления не могут исполнять обязанности, прямо не предусмотренные законом.

Важно отметить, что, несмотря на кажущуюся очевидность правового регулирования данного вопроса, он сегодня является спорным и неоднократно становился предметом обсуждения в общих и хозяйственных судах Украины.

Ошибки, связанные со спецификой объекта аренды, заключаются в том, что некоторые земли не могут быть объектом арендных правоотношений (в основном это характерно для строительства). Так, например, зачастую передаются в аренду под строительство земли прибрежных водоохранных зон, хотя строительство там категорически запрещено. Нередки ситуации передачи в аренду заповедных земель. В таких ситуациях договоры аренды земли могут быть признаны недействительными, а построенные сооружения снесены.

Ошибкам в существенных условиях договора аренды земли хотелось бы уделить особое внимание, поскольку они являются наиболее распространенными. Некоторые аспекты существенных условий договора аренды земли плохо прописаны в земельном законодательстве Украины, поэтому могут двояко трактоваться правоприменительными органами нашей страны.

* объект аренды;
* срок действия договора;
* арендная плата с обозначением ее размера, индексации, форм платежей, сроков, порядка ее внесения, пересмотра и ответственности за ее неуплату;
* условия использования и целевое назначение земельного участка, который передается в аренду;
* условия сохранения состояния объекта аренды;
* условия и сроки передачи земельного участка арендатору;
* условия возвращения земельного участка арендодателю;
* существующие ограничения относительно использования земельного участка;
* определение стороны, которая несет риски случайного повреждения или уничтожения объекта аренды или его части;
* ответственность сторон.

Отсутствие одного из этих условий является основанием для признания договора аренды земли недействительным.

Чинне законодавство визначає, що землями сільськогосподарського призначення є землі, на яких відбувається виробництво сільгосппродукції. Також до цієї категорії земель відносяться землі, надані для ведення сільськогосподарської науково-дослідницької та навчальної діяльності і розміщення відповідної виробничої інфраструктури (ст. 22 ЗКУ).

До земель сільськогосподарського призначення належать:

— сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, пасовища, сінокоси, перелоги);

— несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення можуть бути надані в користування чи передані у власність як громадянам, так і юридичним особам.

До переліку юридичних осіб, яким можуть бути надані землі сільськогосподарського призначення, відносяться не лише виробничі сільськогосподарські підприємства та науково-дослідні і навчальні установи, а й несільськогосподарські підприємства, об’єднання громадян, релігійні організації тощо. Таким суб’єктам земельних відносин земля надається для ведення підсобного сільського господарства (п. 2 ст. 22 ЗКУ).

Землі сільськогосподарського призначення не можуть бути передані в власність іноземних громадян, іноземних юридичних осіб, іноземних держав та осіб без громадянства (п. 4 ст. 22 ЗКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України: «Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.».

Слід враховувати компетенцію розгляду земельних спорів судів, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отож, згідно з ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України: «Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.», судами вирішуються спори щодо земельних ділянок, які саме перебувають у власності громадян (за цивільно-правовими договорами, рішеннями органів місцевого самоврядування).

Органами місцевого самоврядування «вирішуються земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах» (ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України)

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів (ч. 4 ст. 158 Земельного кодексу України).

Якщо власники земельних ділянок або землекористувачі не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, вони можуть звернутися до суду із вимогою вирішити даний спір (ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України).

Спори, які віднесені до виключної компетенції судів, вирішуються в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України, в залежності від позовних вимог, що ставляться перед судом.

Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 159 Земельного кодексу України):
– Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви.
– Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
– Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.
– У рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання.

Питання реалізації та захисту земельних прав постійно знаходять в центрі уваги кожного з нас та залишаються досить актуальними і на сьогодні. Одним із таких питань можна з впевненістю назвати питання можливості співвласниками житлового будинку окремо один від одного приватизувати земельну ділянку, на якій він розташований. Саме його розкриттю і присвячена дана стаття.

Чинне законодавство, зокрема, п. в) ч. 2 ст. 89 Земельного кодексу України передбачає, що співвласники житлового будинку мають право набути земельну ділянку, на якій він розташований, у спільну сумісну власність (без визначення часток кожного з них).

Згідно ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України „При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди”. Тобто, якщо особа володіє 1/3 частки будинку, то вона може претендувати і на 1/3 частку земельної ділянки, на якій він розташований.

Таким чином, якщо власники квартир багатоквартирного житлового будинку матимуть намір приватизувати чи іншим чином набути у власність земельну ділянку, закріплену за їх будинком, їм буде необхідно виготовляти спільний державний акт на право власності на земельну ділянку.

Проте, досить часто такий варіант не влаштовує співвласників, адже ними можуть бути зовсім чужі люди, які прагнуть отримати земельну ділянку у особисту приватну власність та окремо від інших оформити правовстановлюючий документ на неї.

Вирішенню даної проблеми, чітко не врегульованої на законодавчому рівні, посприяли такі вироблені практикою варіанти:
1. Можливість укладення між співвласниками житлового будинку нотаріально посвідченого договору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований їх житловий будинок. Даний договір може бути укладений в разі відсутності спору щодо порядку користування такою ділянкою.
2. Можливість звернення із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування чи районної державної адміністрації (залежно від місця знаходження земельної ділянки), які уповноважені вирішувати спори щодо меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. В такому випадку орган місцевого самоврядування чи РДА зобов’язані створити комісію, яка вирішить підняте у заяві питання, а потім затвердити своїм рішенням визначений порядок користування.
3. Можливість звернення до суду із позовною заявою про встановлення порядку користування земельною ділянкою. В суді буде призначена експертиза щодо можливих варіантів користування землею, на основі якої і буде винесене відповідне рішення суду.

Після того, як між співвласниками житлового будинку буде визначений порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований їх житловий будинок, тобто визначено, якою саме частиною користується кожен з них, співвласники окремо один від одного можуть звертатись до відповідного органу із заявою про безоплатну передачу їм у власність закріпленої за ними земельної ділянки та самостійно одержати державний акт на право власності на земельну ділянку.

Порядок надання громадянам або їх об'єднанням земельних ділянок для городництва визначено ст. 36 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями, за текстом – Земельний кодекс).

Зокрема, частинами першою–третьою цієї статті встановлено, що громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускаються. На цих ділянках можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення терміну оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади (частина дванадцята розділу X Перехідних положень Земельного кодексу).

Колективні об'єднання городників діють на підставі статуту, який визначає права, обов'язки їхніх членів, а також компетенцію органів їх самоврядування. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства України розпоряджаються зазначеними земельними ділянками місцеві ради або відповідні органи виконавчої влади, які надають земельні ділянки для городництва в оренду громадянам або їх об'єднанням на обумовлений термін відповідно до укладеного договору.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV (у редакції Закону України від 02.10.2003 р. № 1211-IV, зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 161-XIV), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161-XIV розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що встановлюються відповідно до Закону «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII (у редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР, зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 2535-XII)).

Оскільки орендодавцем землі виступають відповідні органи місцевої влади, то орендар (колективне об'єднання городників), уклавши з ними договір на оренду землі, самостійно сплачує до бюджету орендну плату за землю.

Річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується згідно із законом і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-XII, та перевищувати 10 % від їх нормативної грошової оцінки.

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОМИТЕТ УКРАИНЫ ПО ЗЕМЕЛЬНЫМ РЕСУРСАМ
ПИСЬМО

от 01.10.2009 г. N 15331/17/12-09

Государственным комитетом Украины по земельным ресурсам рассмотрено Ваше обращение <...> относительно повторной обработки вопросов, поставленных в Ваших предыдущих обращениях, относительно разъяснения некоторых вопросов земельного законодательства и сообщается следующее.

Относительно ограничения в приобретении права собственности на земельные участки иностранными гражданами и лицами без гражданства

В соответствии со статьей 81 Земельного кодекса Украины иностранные граждане и лица без гражданства могут приобретать право собственности на земельные участки несельскохозяйственного назначения в пределах населенных пунктов, а также на земельные участки несельскохозяйственного назначения за пределами населенных пунктов, на которых расположены объекты недвижимого имущества, принадлежащие им на праве частной собственности.

Частью четвертой статьи 22 Земельного кодекса Украины предусмотрено, что земли сельскохозяйственного назначения не могут передаваться в собственность иностранным гражданам, лицам без гражданства, иностранным юридическим лицам и иностранным государствам.

В свою очередь частью четвертой статьи 84 Земельного кодекса Украины определены категории земель и приведен перечень земельных участков государственной собственности, которые не могут передаваться в частную собственность.

Таким образом, иностранные граждане и лица без гражданства могут приобретать право собственности на земельные участки в пределах населенных пунктов, на которых отсутствуют объекты недвижимого имущества, кроме земель сельскохозяйственного назначения и в случаях, предусмотренных частью четвертой статьи 84 Земельного кодекса Украины, и за пределами населенных пунктов на земельные участки несельскохозяйственного назначения, на которые не распространяется действие части четвертой статьи 84 Земельного кодекса Украины, при условии расположения объектов недвижимого имущества, принадлежащих им на праве частной собственности.

Относительно возможности приобретения права собственности на земельные участки для строительства и обслуживания жилого дома, находящиеся в собственности граждан, иностранными юридическими лицами

Частью второй статьи 82 Земельного кодекса Украины установлено, что иностранные юридические лица могут приобретать право собственности на земельные участки несельскохозяйственного назначения:

а) в пределах населенных пунктов при приобретении объектов недвижимого имущества и для сооружения объектов, связанных с осуществлением предпринимательской деятельности в Украине;

б) за пределами населенных пунктов при приобретении объектов недвижимого имущества.

В свою очередь статьей 379 Гражданского кодекса Украины предусмотрено, что жильем физического лица является жилой дом, квартира, другое помещение, предназначенные и пригодные для постоянного проживания в них.

Согласно статье 380 Гражданского кодекса Украины жилым домом является строение капитального типа, сооруженное с соблюдением требований, установленных законом, другими нормативно-правовыми актами, и предназначенное для постоянного в нем проживания.

Относительно определения терминов "иностранное юридическое лицо" и "совместное предприятие" в разрезе статьи 82 Земельного кодекса Украины

В соответствии со статьей 117 Хозяйственного кодекса Украины иностранным предприятием признается унитарное или корпоративное предприятие, созданное по законодательству Украины, действующее исключительно на основе собственности иностранцев или иностранных юридических лиц, либо действующее предприятие, приобретенное полностью в собственность этих лиц.

Частью третьей статьи 82 Земельного кодекса Украины предусмотрено, что совместные предприятия, основанные при участии иностранных юридических и физических лиц, могут приобретать право собственности на земельные участки несельскохозяйственного назначения в случаях, определенных частями первой и второй данной статьи.

Совместные предприятия - предприятия, которые основываются на общем капитале субъектов хозяйственной деятельности Украины и иностранных субъектов хозяйственной деятельности, на общем управлении и на общем распределении результатов и рисков (статья 1 Закона Украины "О внешнеэкономической деятельности").

Следовательно, предприятия, которые основываются на совместном капитале субъектов хозяйственной деятельности Украины и иностранных субъектов хозяйственной деятельности, могут приобретать право собственности на земельные участки несельскохозяйственного назначения в порядке, установленном для иностранных юридических лиц.

Заместитель Председателя

В. Кулинич

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
ЛИСТ

від 02.06.2009 р. N 6385/17/12-09

Прокуратурі Києво-Святошинського району
Київської області
вул. Янтарна, 5-а м. Київ

Державним комітетом України із земельних ресурсів розглянуто Вашого листа від 25.05.2009 N 2606 5745 вих. щодо роз'яснення деяких питань земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням з урахуванням норм Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до частини першої статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно із статтю 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Враховуючи викладене будівництво житлових будинків на земельних ділянках з видом використання для ведення особистого селянського господарства не допускається.

Голова
О. М. Кулініч

Інформація про документ:
Офіційне опублікування: немає
Статус: Чинний

Із 1 січня 2010 року вступив у дію ряд змін до земельного законодавства України, зокрема змінилась процедура набуття прав на землю. Відтепер для того, щоб здійснити будь-яку операцію з майном, потрібно мати кадастровий номер на ділянку, на якій воно розташоване. Цей номер присвоюється при приватизації землі. Таке нововведення, з одного боку, захистить від земельних махінацій, а з іншого – унеможливить продаж нерухомості, що розташована на неприватизованій землі.

Що таке кадастровий номер і як його отримати

Нові зміни ще міцніше прив'-язали землю під нерухомим майном до цього майна. Якщо ви зараз захочете придбати будинок, то насамперед вам потрібно дізнатись, чи приватизована біля нього земельна ділянка, бо якщо на неї немає кадастрового номера, то ви просто не зможете законно оформити угоду купівлі-продажу. Відтепер на кожну земельну ділянку потрібно мати кадастровий номер – унікальний номер (не повторюється по території України), який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування. Формально кадастровий номер присвоюється на стадії кадастрових зйомок (обмірюван-ня ділянки, встановлення її меж та погодження меж із суміжними землекористувачами). Таким чином, до відведення ділянки в натурі (на місцевості) та отримання правовстановлюючого документа (наприклад, державного акта) ви не зможете отримати кадастровий номер. Тому, щоб отримати цей номер, вам необхідно земельну ділянку приватизувати.

Купуєш землю разом з актом

При купівлі земельної ділянки чи будинку з ділянкою новому власнику не обов'язково потрібно оформляти новий державний акт, оскільки договір купівлі-продажу посвідчуватиме ваше право на землю. У такому випадку буде ставитися відповідна позначка в державному акті попереднього власника. Тому покупцю з цим актом та договором необхідно буде звернутися до місцевого органу Держкомзему для реєстрації права на землю.

Одна угода чи дві?

Разом із тим є чимало неврегульованих моментів. Зараз не зрозуміло, як буде здійснюватися процедура продажу земельної ділянки: чи вона буде оформлюватись однією угодою разом із продажем будинку (як це дозволяє цивільне законодавство України), чи будуть укладатися два окремі договори: щодо будинку та щодо ділянки. Другий варіант є менш зручним, проте узгоджується з приписами статті 126 Земельного кодексу, якою визначено, що документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, є цивільно-правова угода щодо її відчуження.

На сьогодні також незрозумілою є ситуація з землею, що належала особам на праві постійного користування. Наразі чітко не виписано, чи перейде до нового власника право постійного користування землею у випадку придбання будинку.

Схожа ситуація і по оренді. Наприклад, якщо ви хочете придбати будинок, земля під яким перебуває в оренді у міської влади, то не зрозуміло, чи перейде вам право оренди на тих самих умовах, чи вас змусять укласти новий договір. А відтак для вас можуть змінити термін оренди, її вартість, умови сплати і так далі.

Державний акт без номерів

Певні проблеми виникнуть і у власників державних актів старого зразка, в яких немає кадастрових номерів на належні їм земельні ділянки. Такі люди теж не зможуть подарувати, продати чи обміняти свій будинок, доки їхнім ділянкам не присвоять кадастрові номери.

Для отримання такого номера передусім необхідно звернутися до місцевого відділу Держкомзему. Проте законодавство вимагає в такому випадку розробки відповідної документації із землеустрою та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що вимагатиме затрат часу та коштів, оскільки це робота для ліцензованих землевпорядних організацій.

Ще складнішою є ситуація для осіб, що не приватизували свої земельні ділянки. Незважаючи на те, що Конституційний Суд України свого часу постановив, що особи, яким раніше належали земельні ділянки, правомірно не зобов'язані переоформляти права на них, нова редакція Земельного та Цивільного кодексів ставить людей в умови, за яких для повноцінної реалізації своїх прав власників їм необхідно знову звертатись до місцевих органів влади, щоб отримати дозвіл на приватизацію ділянки.

Потім необхідно замовити розробку проекту приватизації у землевпорядній організації, що має відповідну ліцензію. Після цього розроблений проект землеустрою передається на перевірку в регіональну філію Державного земельного кадастру та регіональне управління земельних ресурсів для проходження експертизи.

Наступним кроком після позитивного висновку експертизи буде передача документації до місцевої ради чи держадміністрації. Після цього місцевий орган влади протягом місяця приймає рішення про надання земельної ділянки у приватну власність.

Потім центр Державного земельного кадастру виготовляє державний акт, а землевпорядна ораганізація переносить межі земельної ділянки в натуру (тобто безпосередньо на ділянці визначаються межі та забиваються межові знаки), а орган Держкомзему присвоює кадастровий номер. Державний акт після цього необхідно зареєструвати в місцевому органі центру Державного земельного кадастру, і лише після цього ви нарешті стаєте повноправним власником землі і можете вільно продати будинок, розташований на вашій ділянці.

Наказ Держкомзему від 15.02.2010 р. №168 «Про затвердження Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам»

Держкомзем затвердив Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам визначає процедуру формування та присвоєння кадастрового номера земельній ділян, внесення відповідних відомостей до держреєстру земель.

Земельним ділянкам при їх формуванні, земельним ділянкам, утвореним у результаті поділу чи об’єднання інших земельних ділянок, присвоюються нові кадастрові номери. При цьому попередні кадастрові номери отримують статус архівних і в подальшому не використовуються.

Кадастрові номери присвоюються усім земельним ділянкам незалежно від форм власності. При переході права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, при встановленні інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку кадастровий номер залишається без змін.

Кадастровий номер використовується тільки для кодування земельної ділянки, містить у собі інформацію щодо віднесення земельної ділянки до кадастрового кварталу та кадастрової зони, визначених згідно з індексною кадастровою картою. Дублювання кадастрових номерів земельних ділянок не припускається. Черговий кадастровий план ведеться територіальними органами Держкомзему.

Водночас втратила чинність вказівка Держкомзему від 20.03.2002 р. №12 «Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель».

Верховная Рада отклонила законопроект №3666 "О земельных аукционах". За его принятие проголосовали 128 депутатов из 423 которые были зарегистрированные в зале.

Этим проектом предлагалось определить порядок самой подготовки, организации и проведения процесса земельных торгов в форме аукциона, которые продаются (земельные участки государственной или коммунальной собственности несельскохозяйственного назначения) или права на аренду. В частности, в нем были определены сами принципы проведения этих аукционов, объекты и субъекты аукциона, условия и определенные требования относительно проведения аукционов.