Сім'я. Регулювання сімейних відносин. - Форум Железного Порта

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106X

1. Подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.

2. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

3. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 22.12.2006 р. N 524-V)
або одного з них відповідно до статті 107X

1. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

1) визнаний безвісно відсутнім;

2) визнаний недієздатним;

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

2. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Сімейного кодексу України (стаття 105 Сімейного кодексу УкраїниX

1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом
України від 22.12.2006 р. N 524-V

Випадки, в яких шлюб розривається органом реєстрації актів цивільного стану

До державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу має право подати подружжя, яке не має спільних дітей.

Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору (стаття 106X

1. Подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.

2. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

3. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

(Із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 22.12.2006 р. N 524-V)
та 107X

1. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

1) визнаний безвісно відсутнім;

2) визнаний недієздатним;

3) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

2. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Сімейного кодексу України).

Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені має подати другий з подружжя.

Також шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя визнаний судом:

1. безвісно відсутнім;
2. недієздатним;
3. засудженим за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Розірвання шлюбу через суд

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо судом буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка (стаття 115 Сімейного кодексу УкраїниX

1. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.

2. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. В разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу (стаття 114 Сімейного кодексу УкраїниX

1. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.

2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом
України від 22.12.2006 р. N 524-V)

Реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності, або винесення постанови про розірвання шлюбу (пункт 3 глави 4 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Місце реєстрації розірвання шлюбу

Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання подружжя або одного з них (стаття 179 розділу V Кодексу про шлюб та сім’ю України, що зберігає свою чинність у частині, яка не суперечить Сімейному кодексу України, до прийняття спеціального закону).

Відділ реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в реєстрації розірвання шлюбу, якщо один з подружжя звернувся із заявою про реєстрацію розірвання шлюбу до відділу реєстрації актів цивільного стану не за своїм місцем проживання, а за місцем проживання другого з подружжя. У цьому разі місце проживання другого з подружжя підтверджується його паспортом або паспортним документом з відміткою про його проживання чи відповідною довідкою, виданою компетентними органами (пункт 2 глави 4 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Якщо один з подружжя визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім, недієздатним, засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років, то реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання другого з подружжя за його заявою про розірвання шлюбу (пункт 17 глави 4 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Документи, що подаються для реєстрації розірвання шлюбу

Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за письмовою заявою подружжя або одного з них по пред’явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало чинності, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита (пункт 4 глави 4 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за письмовою заявою подружжя або одного з них по пред’явленні копії рішення суду (витягу з рішення суду) про розірвання шлюбу, що набрало чинності, а також паспорта або паспортного документа, квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита (пункт 4 глави 4 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з’явитися до державного відділу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації розірвання шлюбу в установлений для них день, то строк реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день, Про це робиться відмітка на заяві та в журналі обліку заяв про розірвання шлюбу (пункт 14 глави 4 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

До заяви про розірвання шлюбу має бути додане свідоцтво про шлюб.

У паспортах або паспортних документах розлученого подружжя проставляється штамп про реєстрацію розірвання шлюбу, де зазначаються місце і час цієї реєстрації, прізвище, власне ім’я, по батькові особи, з якою розірвано шлюб, прізвище після реєстрації.

Якщо реєстрація розірвання шлюбу була проведена за відсутності одного з подружжя, то відмітка про розірвання шлюбу в його паспорті або паспортному документі робиться при врученні йому свідоцтва про розірвання шлюбу тим відділом реєстрації актів цивільного стану, який видає свідоцтво, із зазначенням фактичного місця та дати реєстрації розірвання шлюбу (пункт 20 глави 4 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 145 Сімейного кодексуX

1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.

Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.

2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ.

3. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

(Кодекс сімейний, ВР України від 2002.01.10, № 2947-ІІІ
“Сімейний кодекс України” Редакція від 2006.12.22)

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 146 Сімейного кодексу УкраїниX

1. Ім’я дитини визначається за згодою батьків.

Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини.

2. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.

3. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

(Кодекс сімейний, ВР України від 2002.01.10, № 2947-ІІІ
“Сімейний кодекс України” Редакція від 2006.12.22)

По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (стаття 147 Сімейного кодексу УкраїниX

1. По батькові дитини визначається за іменем батька.

2. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

(Кодекс сімейний, ВР України від 2002.01.10, № 2947-ІІІ
“Сімейний кодекс України” Редакція від 2006.12.22)

Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб":

* Ст.12 Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою... Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку..., щеплення проводяться за згодою їх батьків.

Відомо, коли забороняють відвідувати дитячі заклади дітям, які не отримали належнии чином по календарю щеплнь так як

* Ст.15 Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Але звертаю Вашу увагу на слідуючі положення Конституції України

* Стаття 8. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

* Ст.53 Кожен має право на освіту.

а також на слідуючі закони

Закон України „Про охорону дитинства":

* Ст.19 Кожна дитина має право на освіту.

Закон України „Про дошкільну освіту":

* Ст.6 Принципами дошкільної освіти є: доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти

а також
Рішення Конституційного Суду України вiд 04.03.2004 № 5-рп/2004: - доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту.

б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі, якщо реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою;

в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини, заява батька про визнання батьківства). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини (пункт 11 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Підставами для реєстрації народження є:

а) медичне свідоцтво про народження форми № 103/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров’я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи;

б) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, заява двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, у разі мертвонародження.

Ці документи подаються до органу реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для реєстрації народження, визначених у цьому пункті, реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Ответственность Действующим законодательством за нарушение порядка уплаты алиментов предусмотрена ответственность – как плательщиков алиментов, так и предприятий.
Ответственность за просрочку уплаты алиментов и возникновение задолженности по вине плательщиков алиментов предусмотрена ст. 196 СКУ, согласно которой получатель алиментов имеет право на взыскание неустойки (пени) в размере 1% от суммы неуплаченных алиментов за каждый день просрочки.
За злостное уклонение от уплаты алиментов нарушитель может быть привлечен к уголовной ответственности согласно ст. 164 УКУ.
За нарушение порядка уплаты алиментов, взыскиваемых по решению суда, ответственность возлагается на виновных в этом должностных лиц предприятия. Так, за невыполнение законных требований государственного исполнителя, потерю или несвоевременную отправку исполнительного документа, непредоставление или предоставление неправдивых сведений о доходах и имущественном состоянии плательщика алиментов, а также за неуведомление об изменении места работы плательщика алиментов, предусмотрен штраф в размере от 10 до 30 НМДГ (ст. 88 Закона № 606).
Умышленное невыполнение должностным лицом предприятия решений суда или препятствование их выполнению могут повлечь за собой уголовную ответственность по ст. 382 УКУ.

Для зміни імені фізичної особи, яка досягла чотирнадцятирічного віку, разом з відповідною заявою подається свідоцтво про народження, довідка з місця проживання та заява в письмовій формі батьків (одного з батьків - у разі, коли другий помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері) або піклувальника про надання згоди на зміну імені (пункт 3 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 3 глави 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Заява про надання згоди батьків (одного з батьків) або піклувальника на зміну імені зазначеної особи може подаватися ними особисто, а у разі, коли заява через поважну причину не може бути подана особисто одним з батьків, така заява, нотаріально засвідчена або прирівняна до нотаріально засвідченої, від його імені може бути подана другим з батьків (пункт 3 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 1 глави 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, але не отримала паспорт громадянина України, пред’являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку минуло менше ніж один місяць (пункт 3 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 3 глави 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

До заяви про зміну імені додаються: свідоцтво про народження заявника; свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі); свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано); свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей); свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінено; фотокартка заявника (пункт 4 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи (пункт 4 глави 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Під час подання заяви про зміну імені працівник державного відділу реєстрації актів цивільного стану звіряє вказані в ній відомості з поданими документами заявника, попереджає його про встановлену законодавством відповідальність за повідомлення неправдивих відомостей і про необхідність обміну паспорта громадянина України та інших документів у разі зміни імені (пункт 5 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 5 глави 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (стаття 28 Цивільного кодексу України).

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я (стаття 295 Цивільного кодексу України).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері або піклувальника про надання згоди на зміну імені (стаття 295 Цивільного кодексу України).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження (стаття 295 Цивільного кодексу України).

Місце реєстрації зміни імені

Реєстрація зміни імені громадян України провадиться за їх заявою державним відділом реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання (пункт 2 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 2 глави 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Однак, безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Разом з тим слід пам’ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин, відповідно до частини другої статті 1 Сімейного кодексу України, є утвердження почуття обов’язку перед батьками.

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (статті 202-206).

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Таким чином, слід звернути увагу на те, що:

* обов’язок виплачувати аліменти батькам може бути покладено лише на повнолітніх дітей;
* потреба матеріальної допомоги полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку із відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв’язку із відсутністю у них інших джерел існування;
* непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) та інваліди I, II та III груп (стаття 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

* до одного з дітей;
* до кількох з дітей;
* до всіх дітей разом.

У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні.

Статтею 205 Сімейного кодексу України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Розмір аліментів визначається в судовому порядку в залежності від матеріального та сімейного становища батьків та дітей. При цьому судом враховуються всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Таким чином, в кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей так і батьків. В залежності від цих обставин і визначається розмір аліментів. Суд має право встановлювати розмір аліментів повністю чи частково, як в твердій грошовій сумі, так і в частці від заробітку (доходу). На вибір способу визначення розміру аліментів можуть впливати різні обставини: мінливість і нестабільність доходу, проживання за кордоном, одержання частини доходу в натуральній формі тощо.

Разом з тим, аліменти, що сплачують діти на утримання своїх батьків, безумовно повинні забезпечувати достатній життєвий рівень та необхідні умови для існування. Проте в сучасних умовах тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків потребують значних додаткових витрат, які не покриваються сумами сплачуваних дітьми аліментів. Саме з метою уникнення випадків матеріальної незахищеності батьків, стаття 203 Сімейного кодексу України встановлює обов’язок дітей брати участь у додаткових витратах на батьків.

При невиконанні дітьми обов’язку по сплаті додаткових витрат, батьки мають право звернутися за захистом своїх прав до суду. Суд в кожному конкретному випадку визначає наявність однієї або декількох з перелічених вище обставин на підставі відповідного медичного висновку.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а повнолітні дочка (син) мають достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з них одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 Сімейного кодексу України).

Щодо звільнення дітей від обов’язку утримувати своїх батьків, слід зазначити наступне.

Специфіка аліментного обов’язку повнолітніх дітей відносно своїх непрацездатних і нужденних батьків полягає в безпосередньому зв’язку аліментних виплат з минулою поведінкою батьків щодо дітей, адже саме батьки виховують, годують, одягають дитину, забезпечують розвиток дитини та здійснюють загальний догляд за нею. Тому було б несправедливим покласти на дітей, які не одержали такого догляду від батьків, обов’язку їх утримувати.

За таких обставин статтею 204 Сімейного кодексу України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Слід звернути увагу на максимальний строк (три роки) присудження аліментів, в разі встановлення судом факту ухилення батьків від виконання своїх обов’язків. Цей строк обумовлений відсутністю законодавчо закріпленого обов’язку у дітей щодо довічного утримання батьків, які не виконували своїх батьківських обов’язків.

Разом з тим, при наявності виняткових умов, таких як, високий матеріальний рівень дітей, чистосердечне розкаяння батьків (батька, матері), законодавець передбачив можливість присудження таких аліментів

Как видим, данный вопрос содержит в себе несколько вопросов. Рассмотрим каждый отдельно.

Пособие по беременности и родам

Порядок выплаты и расчета пособия по беременности и родам регламентируется ст. 38 - 39 Закона № 2240 и Порядком № 1266. Пособие по беременности и родам, как и пособие по временной нетрудоспособности, относится к видам социальных гарантий, которые застрахованное лицо получает по всем местам своей работы. Но, поскольку предпринимательская деятельность не является местом работы для частного предпринимателя, то в данном случае пособие по беременности и родам будет выплачено только по предприятию. Следовательно, на размер пособия факт уплаты застрахованным лицом единого налога не повлияет.

Пособие по рождению ребенка

Пособие по рождению ребенка не относится к выплатам, которые застрахованное лицо получает по месту работы. Пособие выплачивается органом социальной защиты населения по месту регистрации застрахованного лица. Размер пособия установлен ст. 12 Закона № 2811, является фиксированным и не зависит от доходов застрахованного лица, а лишь от того, каким по счету будет новорожденный ребенок у родителей, если:

• ребенок первый, то сумма выплаты составит 12240 грн.;

• второй – 25000 грн.;

• третий и следующий – 50000 грн.

Обратите внимание: при определении размера пособия учитываются дети, которые воспитываются данными родителями. Дети, родившиеся у одного из родителей или обоих родителей, в отношении которых такие родители лишены родительских прав или воспитанием которых занимается другое лицо (допустим, бывший супруг или супруга), в определении размера пособия не берутся во внимание (п. 13 Порядка № 1751).

Пособие по уходу за ребенком до 3-х лет

По окончании срока, указанного в больничном листе по беременности и родам, у женщины возникает право на отпуск по уходу за ребенком до дня достижения им трехлетнего возраста. Этот отпуск может быть использован полностью или частично также отцом ребенка, бабушкой, дедушкой либо другими родственниками, фактически ухаживающими за ним, а также усыновителем или опекуном. По желанию женщины или других лиц, находящихся в отпуске по уходу за ребенком, они могут работать в условиях неполного рабочего времени либо на дому. Право на получение пособия по уходу за ребенком за ними при этом сохраняется (ст. 18 Закона об отпусках).

Пособие по уходу за ребенком выплачивается в полном размере также лицам, которые одновременно ухаживают за детьми в возрасте до трех лет и осуществляют предпринимательскую деятельность (п. 21 Порядка № 1751).

Данный вид пособия также выплачивают органы социальной защиты населения, в порядке, установленным Порядком № 1751.

Пособие по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста выплачивается в размере, равном разнице между прожиточным минимумом (с 1 января 2009 г. – 75 %, с 1 января 2010 г. – 100 %), установленным для трудоспособных лиц, и среднемесячным совокупным доходом семьи в расчете на одно лицо за предыдущие 6 месяцев, но не менее 130 грн. (п. 22 Порядка № 1751).

Минимальные 130 грн. можно получить, не подтверждая доходы. Если совокупный доход семьи составляет, например 4000 за месяц, то совокупный доход семьи в расчете на одно лицо составит 1333,33 грн. (4000 : 3). Размер пособия по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста составит 130 грн., т. к. разница между прожиточным минимумом (с 1 января 2010 г. 869 грн. – 100 %), установленным для трудоспособных лиц, и среднемесячным совокупным доходом семьи в расчете на одно лицо составит 464,33 грн. со знаком минус.

Но если застрахованное лицо желает получить большую сумму, т. е. именно разницу между 100 % прожиточного минимума (начиная с 01.01.2010 г.) и средним доходом на одного человека в месяц в семье, то каждые 6 месяцев потребуется подавать документы, позволяющие рассчитать размер повышенного пособия. Для этого в орган социального обеспечения по месту регистрации подается справка о составе семьи и декларация о доходах и имущественном состоянии, которая заполняется на основании справок о доходах каждого члена семьи.